Будівля гімназії є пам'яткою архітектури, яка зветься „Мала Європа", більш того, у цій будівлі наприкінці XIX — початку XX століть функціонувала жіноча гімназія товариства „Просвіта" для дітей керівного складу содового заводу. Тож, як кажуть, сам Бог велів продовжувати благородну справу.
Гімназія як ефективна система народилась не на хвилі новомодних перетворень. Статус закладу з особливою системою культури — це результат рівня і масштабності діяльності команди однодумців, яка пройшла свідомий, вибудуваний на науковій основі практичний шлях. Веде свою історію гімназія з 1977 року.
Спочатку це була школа повного дня, в якій директор і педагоги невтомно працювали над проблемою комплексного виховання школярів, над формуванням їхньої громадської активності, багато зусиль докладали до розвитку особистої творчої ініціативи, до підвищення педагогічної культури батьків, до гуманізації та демократизації всіх аспектів шкільного життя. В основу педагогічної філософії гімназії були покладені наукові думки В.О. Сухомлинського, його гуманістичні й моральні ідеї, а педагогічна майстерність відточувалась на основі науково-педагогічного сприйняття академіка І.А. Зязюна. І саме тоді гімназія народилася як будинок радощів для дітей, будинок творчості для вчителів, будинок спокою для батьків. У 1991 році на базі школи було відкрито науково-творчу регіональну лабораторію з питань демократизації й гуманізації навчально-виховного процесу під керівництвом відомого вченого-педагога М.Ю. Красовицького.
Подальшу велику роль у визначенні векторів руху гімназії відіграла наукова школа Галина Павлівни Шевченко — члена-кореспондента АПН України, заслуженого діяча науки й техніки України, директора Інституту духовного розвитку людини та завідувача кафедри ЮНЕСКО „Духовно-культурні цінності освіти і виховання" Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Разом із Антоненко Т.Л., Бутенко .Л.-Л..Карпенком І.М., Міхном О.О., Павловою Л.Л.. Педиско О.Г., Черв'яковою Н.І., співробітниками тоді кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного інституту ім. Т. Шевченка, Галина Павлівна підтримала, вселила світлу віру, з'єднала два важливих крила освітнього процесу — вузівську науку і середній навчальний заклад нового типу — заради шляхетної ідеї духовного розвитку особистості й підготовки учнів до вступу у вищі навчальні заклади. Гімназія відбулася і завдяки вагомому внеску ректорів вищих навчальних закладів (А. О. Клімову, В. С. Курилу, ОМ. Коняєву. О.А. Голубенку, В.Г. Ковешнікову, В.К. Івченку і В.М. Докашенку).
Від початку її існування між педагогами і викладачами було зроблено загальну установку: випускник гімназії повинен не тільки мати глибокі та міцні знання, а ще й щоб вони були співвіднесені з високим рівнем культури. Тому цілком зрозуміло, що це потребувало соціальної єдності й згуртованості, філософії „загальної долі" від учасників навчально-виховного процесу, які протягом ось уже 18 років ретельно пропускають свою педагогічну діяльність через професійний етичний фільтр.